Ми продовжуємо розповідати історії мешканців нашого закладу для тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб «ПрихистОК». Насправді ж, це завжди розповідь про маршрут непростих життєвих обставин від рідної домівки до Ужгорода. Розмова з Кристиною Коваленко є переконливим цьому підтвердженням.

Кристина з Краматорська Донецької області, разом з двома донечками – 5-річною Вікторією і 13-річною Веронікою – вона приїхала до Ужгорода кілька тижнів тому.

«У 2022 році через початок повномасштабної війни ми виїхали до Німеччини, але перебували там недовго. Через погіршення стану здоров’я молодшої дитини вже за кілька місяців повернулися в Україну – спочатку пів року проживали на Черкащині, а вже у грудні того ж року приїхали додому на Донеччину», – розповідає Кристина.

До Ужгорода ж нових мешканців шелтера привів збіг обставин.

«В одній зі спільнот у соцмережі я шукала, куди можна виїхати з дітьми, адже в Краматорську залишатися було вкрай небезпечно. Шукала бюджетний варіант для тимчасового проживання у відносно безпечному регіоні. Випадково натрапила на допис жінки, яка раніше мешкала у вашому прихистку, і вона поділилася контактами. Це була геть незнайома мені людина, але вона розповіла, які тут гарні умови і, якщо будуть вільні місця, то це буде наша удача. А ще в Ужгороді з 2022 року живе моя знайома, це був додатковий аргумент, чому я вирішила спробувати. Коли мені зателефонували і сказали, що на нас чекає кімната, ми купили квитки і поїхали в транзитний центр в Харківській області», – говорить жінка.

Як і більшість наших мешканців за увесь період функціонування закладу, Кристина Коваленко опинилася в Ужгороді вперше.

«З нашого міста виїздить зараз дуже багато людей, але тисячі мешканців й досі залишаються вдома у надскладних безпекових обставинах: хтось боїться їхати, бо вже всі шляхи прострілюються, хтось тримається за рідних, хтось – за рідні стіни, по-різному. І треба розуміти, що й невідомість лякає, а ще невпевненість, що родина матеріально потягне переїзд. Ми так само у 2022-му повернулися додому, тому що життя на новому місці було дуже дорогим, зараз ще дорожче. Однак постійні обстріли змусили ухвалити рішення про переїзд. Навіть у переддень від’їзду неподалік прилетіли керовані авіабомби, це дуже страшно», – продовжує Кристина.

Вона додає, що діти хотіли виїхати, адже війна забирає дитинство – немає можливості вільно пересуватися, ходити на дитячі майданчики, нормально спілкуватися з однолітками. Так само додає стресу часто перебування в укритті.

«Ти ніколи не знаєш, де саме впаде снаряд чи куди прилетить дрон. Ми постійно моніторили відповідні групи, щоб знати про початок атаки, а відтак вчасно бігти в укриття. Однак треба розуміти, що йдеться про лічені хвилини, а іноді секунди до вибуху. Ми їх чули багато і вікна міняли в будинку теж неодноразово. Та в такі моменти думаєш тільки про дітей – чи встигла прикрити, чи встигла врятувати», – каже Кристина.

За словами жінки, старша донька вже хотіла б повернутися додому, тому що там родичі, друзі, а ще спогади про нормальне життя до війни. Молодша ж, на жаль, своє місто мирним і безпечним бачила лише в інтернет-хроніках, тому радіє можливості гратися з іншими дітьми, відвідувати парки і кафе, гуляти на свіжому повітрі в Ужгороді.

У таких обставинах важко, а десь і некоректно питати у людини про плани на майбутнє, але вони у Кристини є.

«Зараз я врегульовую питання нашого юридичного статусу, вивчаю місцевий ринок праці і можливість оренди житла на майбутнє. Водночас думаю, що потрібен запасний план – повернення кудись ближче до домівки. Я реально оцінюю ситуацію, ця реальність лякає і засмучує, але іншої немає, тож треба щось робити, вирішувати. Наразі я спокійна за дітей, вони в безпеці, молодша з радістю товаришує з однолітками, які є у прихистку. Кажуть, що невдовзі заїжджає нова родина, теж з Краматорська, і там діти віком моєї Вероніки, тож, можливо, і у неї з’являться нові друзі», – завершує свою розповідь Кристина Коваленко.

Заклад тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб «ПрихистОК» в Ужгороді – частина проєкту «Будинок матері і дитини для ВПО в м. Ужгород», який Комітет медичної допомоги в Закарпатті реалізує спільно з «terre des hommes Deutschland e.V.».