Наталія Кабацій, директорка Благодійної організації «Благодійний фонд «Комітет медичної допомоги в Закарпатті»:

Припускала, але не хотіла думати про те, що нам доведеться говорити в деталях про вже чотири роки повномасштабної російсько-української війни. Але Комітет медичної допомоги в Закарпатті прожив ці роки, вчився бути раціональним у сприйнятті потреб людей, запитів щодо підсилення критичної і соціальної інфраструктури, допомозі Захисникам і Захисницям України. Війна не вічна, принаймні жодної вічної, окрім війни добра і зла, світ не знає. А це означає, що сьогодні ми маємо разом дбати про наше спільне завтра – впроваджувати сталі рішення в енергетиці, вдосконалювати міжінституційні зв’язки, сприяти реалізації важливих реформ у державі й актуалізувати підтримку Сил безпеки і оборони України.

Чотири прожиті роки повномасштабної війни – це історія про постійне розширення напрямків роботи Комітету. Ми на практиці переконалися, наскільки ми гнучкі й адаптивні. Хай хоч як було складно, але я і в 2026 році можу повторити те, що говорила у лютому 2023-го, 2024-го, 2025-го: у нас додалося роботи, але ми не відмовилися від жодного попереднього пріоритету. Ми продовжуємо розвивати інфраструктуру соціальних послуг у Центрі «Парасолька», розбудовувати Вільшанський дитячий будинок-інтернат, а до всього встановлюємо сонячні електростанції на медичних, навчальних і соціальних закладах, допомагаємо медикам розвивати фахові компетентності, поглиблюємо наші міжнародні зв’язки, завдяки яким маємо можливість оперативніше й ефективніше реагувати на виклики війни. На сьогодні у рамках різних активностей Комітет присутній практично в кожній області України. Неухильно дотримуючись принципу сприяння розвитку вітчизняного громадянського суспільства, ми не відкриваємо офіси, а підтримуємо діяльність регіональних неурядових організацій. Упевнені, що це правильне рішення з огляду на подальші масштаби повоєнної відбудови і роль у цих процесах громадського сектору. Зараз же ми тішимося тією мережею партнерств, яку наша організація сформувала протягом чотирьох років. У такі складні й суперечливі часи це привід радіти тому, що в Україні сформувалася дієва спільнота небайдужих, відповідальних і креативних людей.

Помітила, що останнім часом люди стали менше дивуватися, чому організація з Закарпаття реалізує гуманітарні і соціальні проєкти по всій країні і чому ці проєкти сильно виходять за межі медичного напрямку (снігоходи, екскаватори, гібридні СЕС, пожежні авто… – це неодноразово закриті запити). Натомість у нас все частіше питають, як ми все це вивозимо, що нас мотивує і підтримує. І тут я не скажу нічого нового. Організація – це люди. Для нас слова «взаєморозуміння» і «взаємодопомога» – не порожній звук. Це принципи, інтегровані у кожен проєкт, у нашу співпрацю з колегами зі Швейцарії, Франції, Німеччини... Ми ефективні, тому що знаємося на тому, що робимо, тому що нашій експертизі вже більше 25 років, тому що ми постійно вчимося, аби підвищити нашу спроможність. Так, буває важко і прикро, адже шлях змін не буває легким, і ми визнаємо: знаходити ресурси сьогодні – це щоденні виклики. Долаючи їх, ми знаходимо нові точки опори, продовжуємо рух і дякуємо усім, хто прямує з нами в одному напрямку!

Тут змістовні підсумки того, чим наша організація жила протягом чотирьох років.