У рамках реалізації проєкту «Покращення захисту дітей у надзвичайних ситуаціях в Україні шляхом надання безпечних притулків, забезпечення продуктами харчування та непродовольчими товарами, а також психосоціальної підтримки» партнери Комітету медичної допомоги в Закарпатті з ГО «Момент міцності» організували важливе обговорення у форматі круглого столу «Вразливість, психічне здоров’я та суспільне розуміння».

Захід проходив на базі Ужгородського національного університету і об’єднав фахівців, які опікуються питаннями інклюзії та надання послуг людям з інвалідністю, представників галузевих громадських організацій та студентів-психологів. І саме студенти виступили у ролі модераторів обговорення.

Під час заходу спікер(к)и ділилися своїми особистими історіями та професійним поглядом на них, обговорили важливість відкритості в суспільстві, а також розказали, як можна інституційно змінювати підходи, щоб громади ставали більш інклюзивними. Так, психологиня, яка працює з дітьми, а також мама дитини з РДУГ Наталія Фельбаба розповіла про боротьбу з ярликами у системі, наголосивши, що лише спільні позиція і дія батьків, вчителів, освітнього простору дозволять створити комфортні умови для навчання дитини з РДУГ (розлад дефіциту уваги та гіперактивності), розкриття її потенціалу, підвищення спроможності до розвитку й самоактуалізації. З нею погодився Семен Махлін – ветеран, педагог і тато дитини з дислексією. На його думку, система, а передусім вчителі і оточення дитини мають ставити за мету не «переробити» її чи зробити зручною, а проявити індивідуальний підхід і виходити з того, що всі люди різні, з індивідуальними потребами, і для декого задоволення цих потреб є запорукою успішного здобуття освіти, соціалізації та саморозвитку.

Важливу тему «Емоційні та психологічні тягарі батьків дітей з інвалідністю» підняла Світлана Апостол – психіатриня та мама дитини з інвалідністю. Зокрема, йшлося про способи підтримки батьків, які пропонують: створювати спільноти підтримки, інформувати про ресурси, контактні дані різних організацій, які спеціалізуються на соціальних питаннях, пропонувати практичну допомогу (адже прості пропозиції з домашніми вправами, доглядом за дітьми, допомога з транспортом можуть полегшити життя), забезпечити емоційну підтримку (просто бути поруч, слухати і визнавати складнощі), підтримувати зміцнення навичок тощо. З огляду на 25-річний досвід роботи Комітету і враховуючи сказане Світланою Апостол, ми бачимо, що, як і в низці європейських країн, рушіями позитивних змін в системі роботи з особами з інвалідністю є їхні батьки. Це потужна сила, яка водночас потребує державної підтримки, як мінімум, у доступі до базових сервісів.

Координаторка проєктів Комітету медичної допомоги в Закарпатті Леся Левко розповіла про послуги та заклади для осіб з інвалідністю, у першу чергу, про способи трансформації на прикладі Вільшанського дитячого будинку-інтернату та Центру «Парасолька» у м. Тячів. Це була історія безпосередніх змін в інституційних закладах, які вдалося здійснити з ініціативи Комітету, заручившись підтримкою і досвідом зарубіжних партнерів, керівництва закладів та відповідних державних органів. Кейс трансформації Вільшанського дитячого будинку-інтернату, який, віримо, з часом стане Вільшанським центром з надання комплексних соціальних послуг, є доступною моделлю, яка потребує масштабування і в регіоні, і за його межами.

«Ми ставили за мету не лише зробити Вільшанський дитячий будинок-інтернат відкритим закладом, але й наповнити новим змістом життя його підопічних, покращити умови їхнього перебування, а потім, з упровадженням системних змін у державі, використати потенціал установи для підтримки родин з дітьми з інвалідністю, які проживають у громаді. Головне у цій справі – системність. Тож ми системно рухаємося у напрямку цих якісних перетворень», – зазначила Леся Левко.

Окрім дискусії, присутні студент(к)и презентували власні проєкти, спрямовані на формування більш відкритого та інклюзивного суспільства. Майбутні фахівці розповіли про своє бачення системи наставництва в будинках-інтернатах для дітей, позбавлених батьківського опікунства, та психологічну підтримку дитячих лікарень.

Круглий стіл став своєрідним завершенням тренінгового курсу, орієнтованого на формування чутливого суспільства, відкритого до інакшості людей. Учасники і учасниці точно дізналися для себе щось корисне, а головне – знайшли однодумців, спільнота яких точно здатна покращити суспільне розуміння потреб вразливих груп населення.

Захід реалізовано у рамках проєкту «Доступність сімейних програм для дітей з інвалідністю», котрий імплементується як частина проєкту «Покращення захисту дітей у надзвичайних ситуаціях в Україні шляхом надання безпечних притулків, забезпечення продуктами харчування та непродовольчими товарами, а також психосоціальної підтримки», що реалізує Комітет медичної допомоги в Закарпатті за підтримки «terre des hommes Deutschland e.V.» та фінансування Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.