Продовжуємо знайомити вас з мешканцями закладу тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб «ПрихистОК» в Ужгороді. Цього разу це історія родини Перекотієнко з м. Алчевськ Луганської області. У шелтері поживає Олена з мамою та трьома неповнолітніми доньками.

«Ми зіткнулися з російською окупацією ще у 2014 році. Тоді ми виїхали з родиною з Алчевська, трішки жили у родичів на Луганщині, потім – на заході країни. Та життя складалося так, що були вимушені повернутися додому в окуповане місто. Це був період, коли в регіоні були проблеми з гуманітарним забезпеченням, по суті, влади не було ніякої. Люди самотужки вирішували свої проблеми. Особливо важко було тим, у кого діти, адже не було можливості придбати нормальні продукти, одяг тощо…», – розповідає Олена.

Через безпекову і несприятливу гуманітарну ситуацію родина вдруге залишила рідне місто і оселилася в Одесі, облаштувала свій побут. Згодом Олена народила ще двох доньок. Велика війна змусила Олену з матір’ю і дітьми знову залишити домівку.

«Ми приїхали до Ужгорода, мали можливість оселитися у соціальному житлі, змінили таких кілька. Власне так ми опинилися у лютому 2024 року у цьому прихистку. Діти тут знайшли собі нових друзів. Старші доньки ходять до місцевої школи, середня займається художньою гімнастикою, її прикладом надихнулася і молодша. Я, маючи акторську освіту, знайшла собі творчу реалізацію у театрі-студії переселенців «УЖІК». Однак щодо подальшого нашого життя певності немає. У родини немає власного житла і немає упевненості, що те чи інше місто буде безпечним. Ми готові повернутися до Одеси, але, чи це точно станеться зараз, я не знаю…», – зазначає Олена Перекотієнко.

Зараз в ужгородському прихистку мешкають 6 родин з числа ВПО, зокрема 14 дітей. «ПрихистОК» – це частина проєкту «Будинок матері і дитини для ВПО в м. Ужгород», який Комітет медичної допомоги в Закарпатті реалізує спільно з «terre des hommes Deutschland e.V.».