«ПрихистОК» в Ужгороді: невимушена допомога вимушеним переселенцям

«ПрихистОК» в Ужгороді: невимушена допомога вимушеним переселенцям

27/10/2023

Ми хочемо зафіксувати ці дані у своєму робочому архіві, адже за щоденною працею загальна картина простежується не завжди. Отже закладу «ПрихистОК» для тимчасового проживання мам з дітьми, постраждалих від російського військового вторгнення, виповнився рік. Специфіка нашого шелтеру така, що можемо сміливо говорити про 365 днів цілодобової роботи.

За час свого річного функціонування «ПрихистОК» став тимчасовою домівкою для 64 осіб – 32 дорослих і 32 дітей. Наші мешканці родом з Києва, Одеси, Запоріжжя і області, Харкова, Куп’янська, Вовчанська на Харківщині, Сватового і Сєвєродонецька на Луганщині, Лиману і Слов’янська на Донеччині, Нікополя на Дніпропетровщині… Переважна більшість наших гостей потрапили до шелтеру, опинившись в Ужгороді вперше. Люди дізнавалися про нас випадково – хтось від інших ВПО, хтось від співробітників соцзахисту, хтось, перебуваючи на прийомі у лікарів, а хтось у медзакладах, де доглядали поранених родичів… Частина мам із дітьми подолала величезний шлях від рідного дому до «Прихистку», тікаючи від війни за кордон, пройшовши не завжди легкий шлях біженства і знову повертаючись в Україну без можливості повернення додому.

Коли ми говоримо, що деякі історії суто про порятунок, то це не порожні слова, адже іноді дах над головою з’являвся після кількох днів проживання на вокзалі від безвиході. Та у підсумку люди отримували можливість перевести подих, зібратися з думками і силами, зрозуміти, куди і як рухатися далі. Більшість наших мешканців повернулися додому або в рідні регіони, коли там стало безпечніше, п’ять родин залишилися в Ужгороді, ще три виїхали за кордон. Якщо вам цікаво, звідки ми всі ці подробиці знаємо, то все просто – жильців завжди супроводжують співробітниці «Прихистку» Леся Бабій та Олена Ірха. По суті, вони є провідниками у вирішенні усіх питань і проблем на новому місці. А ще можуть і з уроками дітям допомогти, і дозвілля організувати, а як треба, то дати пораду і заспокоїти. Щоб стіни були не лише затишними, а ще цілими, завжди поруч є Костя Блажевич. Загалом за потреби включаються у процес усі члени команди Комітету.

Ми постійно спілкуємося з нашими мешканцями і періодично розповідаємо про них вам, наприклад, ось тут, а ще тут, тут і тут. Кожна історія безцінна, кожна про життя, в яке російсько-українська війна внесла кардинальні зміни. Ми й далі пишемо ці історії і щоразу глибше усвідомлюємо, наскільки така взаємодія і така допомога важлива.

Нагадаємо, що шелтер заснував Комітет медичної допомоги в Закарпатті за фінансування громадської організації «Terre Des Hommes» (Німеччина). Нещодавно почався другий рік нашої плідної співпраці, яка ні на краплину не втратила актуальності.


© Комітет медичної допомоги в Закарпатті, 2017-2024. Всі права застережено.