Нещодавно директорка Благодійної організації «Комітет медичної допомоги в Закарпатті» Наталія Кабацій була спікеркою на Всеукраїнській конференції з деінституціалізації «Кращі практики з реінтеграції дітей з інвалідністю в родину та трансформації закладів». У заході взяли участь реформатори з усіх регіонів України, їхня мета – власним прикладом продемонструвати, що деінституалізація дітей з інвалідністю можлива.

Предметом обговорення і зацікавленості з боку фахівців став досвід діяльності Соціального абілітаційно-реабілітаційного центру «Парасолька» як спільного проєкту БО «КМДЗ» та асоціації «Парасолька» (Швейцарія). Наталія Кабацій розповіла про шлях створення установи, її трансформацію, питання, які виникали у процесі реалізації проєкту. Важливо зазначити, що «Парасолька», яка була і залишається тісно пов’язаною з функціонуванням Вільшанського дитячого будинку-інтернату, створювалася за часів так званої «старої системи», тобто суто інституційної, а еволюціонувала разом зі змінами у сприйнятті державою закладів інтернатного типу, часто випереджаючи своїми практиками динаміку цих змін.

«Для нас було важливо знайти місце для закладу нового зразка саме у місті, а не на віддаленій від населених пунктів території, як це передбачала стара система. Люди з інвалідністю – повноправні члени суспільства, і вони повинні бути забезпечені доступом до наявних у громаді можливостей для проживання і розвитку. Окрім того, місто створює більш сприятливі умови для залучення необхідних спеціалістів. Реалізації нашого задуму передувала системна робота як із представниками місцевої влади, так і з населенням, адже, як виявилося, у нашому суспільстві глибоко вкорінене стереотипне сприйняття будь-яких гуманітарних ініціатив, особливо тих, що пов’язані з особами з інвалідністю. І це нерозуміння певний час було перепоною у роботі. Однак комунікація, демонстрація позитивного досвіду швейцарських колег допомогло вирішити ці проблеми. У підсумку, одночасно розбудовуючи заклад, готуючи до нового формату проживання підопічних, ми боролися за незалежність установи з тим, аби розвивати її структуру, розширювати набір послуг, які б надавалися не лише вихованцям «Парасольки», але й мешканцям громади», – розповіла під час свого виступу Наталія Кабацій.

Вона також акцентувала, що одним із головних досягнень функціонування центру «Парасолька» є зміна ставлення міста до клієнтів Центру. На сьогодні Тячів прийняв молодих людей з інвалідністю, включивши їх у соціальне і культурне життя громади, що є надзвичайно цінним чинником для діяльності команди.

«У планах подальшого розвитку – відкриття навчально-ресурсного центру, розбудова відділення денного догляду, створення соціального підприємства, забезпечення тимчасового перебування, підтриманого працевлаштування та проживання в громаді. Наголошу, що ці плани на сьогодні вже є частково реалізованими, а в решті – сформульовані у чіткій стратегії та послідовності спільних зусиль нашого Комітету та партнерів», – додала Наталія Кабацій.

Учасники фахового обговорення підтвердили, що проблеми у сфері соціального захисту є спільними для усіх регіонів, а успішні кейси вирішення цих проблем – це радше виключення із загального стану речей. Але одиничні успіхи є прикладом і цінним досвідом для їхнього примноження. А для цього потрібна комунікація між представниками громадського сектору, відповідальних органів місцевого самоврядування, парламентарями і урядовими структурами. Діалог на кожному рівні ухвалення управлінських рішень та стратегічного планування є запорукою ефективної реалізації реформи деінституціалізації в Україні.